13.09.2011 23:40

-

404

11 | 11

 © Тарас Іванів († 2012)

Сіренька миш

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Рожевий сон стигмує душу 

І крешуть думки плинний дух. 

Стезя, проведена між “мушу” 

Затьмила зір, мурижить слух. 

Убогі принципи й медалі, 

Здичілі дні монстральних міст 

Обідруть все з облич моралі 

І вставлять наголос під хвіст. 

І лише сон, як хліб пліснявий –  

Життя мов є, та не з’їсиш. 

Світанок тіл рожево – млявий 

Прошкрібся, мов сіренька миш.