Моя красива Батьківщина!
Україно моя — не лише на мапі слово,
Ти в серці пульсуєш, мов правда жива.
У полі пшениці, у небі ранковім,
У пісні, що мати співала сповна.
Ти в подиху вітру над тихим Дніпром,
У кронах калини, в журбі й доброті.
У слові простому, але золотому,
Що предки лишили на вічні віки.
Ти — шлях козацький, що потом окроплений,
Ти — волі криця і віри вогонь.
Тебе не зламали ні ніч, ні кайдани,
Ні темна навала, ні зрадницький стогін.
Стояла ти гордо — розп’ята, але жива,
І з попелу знову зростала у світ.
Твоя незалежність — не дата, не слова,
А вибір щоденний і правди політ.
У селах і містах — одне серцебиття,
В окопі й класі, в лікарні й дворі.
За тебе ідуть у безсмертя життя,
Щоб діти сміялись у вільній порі.
Ти — в сльозах матері, що сина чекає,
У листі солдата, в мовчанні ночей.
У кожній молитві, що не замовкає,
У світлі свічок і в теплі очей.
Але ти і сміх — молодий і дзвінкий,
І мрії, що небо торкають крилом.
Ти — правда, що йде проти темряви сміло,
Ти — світло, що виросло з болю й злом.
Україно моя, ти не жертва — ти сила,
Ти воля, що в крові, у пісні, в строю.
Ти вистоїш, бо завжди вміла
Народжувати світло крізь лють і війну.
І прийде той ранок — без вибухів, страху,
Де тиша не рве, а лікує серця.
Над вільною землею, ясною без жаху,
Зійде твоє сонце — навіки, до кінця.
Бо ти — не лише моя Батьківщина,
Ти — вибір, любов і мій красивий будинок.
Україна — ти моя Батьківщина єдина.
І я радий писати для тебе! Це для мене потужний вчинок!
Київ, 11.01.2026