Приходь завжди в мою кімнату…
В моїй кімнаті — Стіна Плачу,
І десь — Скинія Давида.
Нерідко в болю та розпачу
Тернами серце оповите.
На стелі Ти малюєш зорі,
Які сховав міський масив.
Збираю кожну краплю крові,
Яку за мене Ти пролив.
Та повертаюсь знов до світла —
Там, де ще сяє сонця блиск.
Благодаттю вбита кривда,
Надія й Віра дають хист.
Я потребую Тебе, чуєш?
Пишу я тихі ці рядки.
Чи гіркі сльози Ти рахуєш,
Якими вмилась навіки?
Приходь завжди в мою кімнату —
Тобі усе я розповім.
Ти заплатив найвищу плату —
Ти Світу Цар, мій Елохім.