Дорога
Така моя любов
без вибору
бо там де є вибір
мене вже нема
любов не стоїть на роздоріжжі
не важить на долонях
кому більше болітиме
кого берегти
а кого віддати
вчорашньому вітру
вона падає як вода
каскадом із висоти прожитих літ
наче волосся
що непомітно сивіє
і вже не пам’ятає
де закінчилась юність
а де почалась вірність
вона як підйом
каміння
скали
стежка від якої втомлюються ноги
і ти йдеш угору
де кожен подих
маленька сповідь небу
де мовчання приходить не від браку слів
а від висоти
і якщо вже йти
то удвох
щоб утома
не ставала самотністю
щоб хтось міг подати руку
коли камінь раптом іде з-під ніг
коли страх
говорить голосніше за надію
бо любов —
не коли один попереду
і навіть не озирнеться
і не коли хтось унизу
бережно чекає повернення
любов
це коли дорога
стає спільною
і навіть підйом
перестає бути тягарем
як світанок для ночі
не зрада
а тихе продовження світла
як учора
що без жалю віддає себе дню
аби сьогодні
могло початися
07.06.2026