ІЛЮЗІЇ
з рубрики / циклу «Весняна казка»
Ілюзії палила вранці мрія,
Немов старі, пожовклі сторінки.
А що ж? Вони не жнуть, вони не сіють...
Сприймало тільки серце залюбки...
Ні, ні, це зло. Обман. Це тільки казка,
Мрійлива казка і проста брехня.
От тільки навіть ілюзійна ласка
Губила в снах чарівного коня.
І кінь із мрій сміливо виривався,
Й летів у тиху, ніжну далечінь.
Хоча - і сон у спогадах зостався,
Щоби буквальну зачерпнути синь.
Ілюзія – це лиш п’янка забава,
Тонкий наркотик в вирі дивних снів.
От тільки нас казкова ця заграва
Так рятувала після страшних днів...
А ще – це досвід першого кохання
Про вигадані слізні почуття.
Хоч сліз немало, зате сподівання,
І... Все-таки... Приємні відчуття.
І витягнула клаптик один мрій
Із полум’я великого багать:
«Знай – добра казка і тремка надія,
Й ілюзії щасливі не горять.»
