11.09.2011 18:48

-

832

5 | 6

 © Оля Стасюк

ВІРЮ

з рубрики / циклу «Весняна казка»

В дрімоту чарівну впадає ліс. І його сонні вії  

Всміхаються літу, веселці й рожевому сну. 

Ти знаєш – я вірю в тонку і прекрасну надію 

На нашу щасливу, захопливо-тиху весну. 

Я віру і в диво, і в роси щасливої долі, 

Я вірю у тебе, у те, що, коли прийде час, 

Ти зрозумієш, чому я вірю в покоси. 

Вони не для тебе й для мене – а просто для нас. 

Я вірю у сонце. Я вірю, що світ порятує 

Його таємниче і зоряно-ніжне тепло. 

А хочеш, тобі я віру тонку подарую? 

Хоча... Я знаю, ти віриш усе одно. 

Краса порятує весь світ наш від зазіхання, 

Від зла, від людей – я вірю, і цим живу. 

А хто порятує тонке золоте кохання? 

Це ж тільки сон лісу... Це казка... Це не наяву...