Клаптики осені
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Позбираю по клаптиках осінь
І сховаю в стареньке рядно.
Може, літо колись ще попросить
Це чарівне тонке полотно...
Що ж, циклон, що згубив стільки світла,
Ще мовчить у холодних руках.
Може, досить йому вже по вітах
Реготати в гарячих сльозах?
Закінчилось м’яке, тепле листя,
Завернули його в сон весни.
Гей, волошки! У сніжне намисто!
Досить мерзнути в краплях краси!
Я залишу хоч краплю меліси,
Краплю світла в долоні своїй.
Глянь – уже над замріяним лісом
Мчить зима у кареті своїй.
