Алілуя!
Алілуя!..
Брати і сестри!..
Всі зусилля –
врешті решт
пов’язані з насиллям…
насилля –
з ладом…
лад –
із владою
якою б не була вона…
влада ж –
як така –
пов’язана з Синівством Божим
в якому й сила
й лад
і зрештою ярлик
на панування
всякій тварі…
Синівство ж Боже
в кожному із нас
тому
що перш за все ми –
твар
Богом створена
у Нім самім
й для Нього
як Божа твар
як Боготвар
бо ж невіддільне
в нас
одне від одного
як тварне
так і Боже
(але не так
що це одне і те ж)…
у Бога й тварі
лиш одна відмінність –
множина:
твар –
між твар’ю
Бог –
не між Богами
Бог –
Сам із Собою
навіть в незліченній
тварі
одне і те ж Він
в кожній з них…
тож всяка твар –
це терези
котрі хиляться
або до Бога
котрий є любов
безмежна
і безладна
або ж до влади
тобто тварі множини
розмежованій
до ладу…
Божий світ –
це свого роду
море
котре ллють
або в міхи
нелицемірної любові
яка завжди в онові
тіла й духу
або ж в міхи
величної держави
в котрій старість –
міра всіх речей…
тож всяка твар –
бажає вона те
чи не бажає –
вже від народження
свого
розп’ята на хресті
розділена єством
своїм
на тварне й Боже
на володіння і любов
на те
щоб й рідного
живцем із’їсти
й на те
щоби любити
навіть злісних ворогів…
важко бачити
у множині
одне і те ж
ще важче
ставитись до инших
як до себе
з ким і тіло
і душа
одна на всіх
на кому білий світ
зійшовся весь
без кого тьма
і пустота
й незбавний жах
що гірше смерти…
легше множити
себе самого в инших –
у сім’ї
у славі
владі
у багатствах
(духовúх
тілесних
чи громадських)
множити себе
немов ти Бог
(котрий теж колись
себе розмножив в тварі)…
легше твар пасти
в отарі
Божим пастирем
якого Бог обрав
між тварі
найкращим серед неї
бути
щоби розмножував її
як Бог й велів
ганяв її
куди воліє
собі на втіху
та багатство
стриг
під ніж пускав
немилосердно
як прийде час
поставити на стіл…
відмовившись
від Божої любові
у собі
себе вважати
Господом отари –
шлях Сина Божого
який на царство йде
аби у силі
славі
владі
лад множити
у тілі та душі
в сім’ї
своїй й чужій
в громаді
на суходолі
в небі
і в воді
щоб кожен був
немов в Раю
де лев лежить
із ланню…
владар й підвладні
в царствах –
не одне і те ж
ні тілом
ані духом
любов між ними
якщо й є
заснована на страху
покарання
на гнобленні
зневазі
на зневірі в тім
що твар уся
одна і та ж
любов’ю Божою
на білім світі…
а були б якби
усі одне
(в любові
стерпить все яка
й не покарає)
то ладу не було б
ні в тілі
ні в душі
не було би
й влади батька у сім’ї
ні миру
у громаді
багатства не було б
свого
і скарбу б не було б
загального
були б лиш злидні
й не було б
ні радощів земних
ані простого щастя…
є й инший шлях:
зійти на хрест
твар на якому
розіпнули Богом
бо ж в нім любов
переважає все –
сім’ю
багатство
славу
владу
долає
множину множин
смерть яка
насправді
що перетворенням
із праху в прах
підміняє
творчість Бога
який з нічого
прах створив
і ніщо –
із праху…
тож твар
в якій Божественна любов
сильніше
страху покарання
обере Господній
хрест
не убоявшись
ані влад свавілля
ні ганьби
ні навіть смерти
на отім хресті
на котрім Бог
вознісся
серед тварі
не сонцем
ранішнім і ярим
а роспаношенням
у кожному із тих
хто його бив
вганяв в долоні
цвяхи
чи просто радісно
вітав
гарячу кров
що бризнула
з грудей пробитих…
в страшенних муках
помиратиме Господь
у тварі
знаючи
що не спасе його
і Бог
через Його
любов безмірну
в якій не крається
терпіння
і котрій має бути
все одно
нехай і все
всесвітнє зло
гріхами ляже
на твої рамена
безневинні…
тому чим ближче
буде смерть
тим більше співчуття
й любові
до катів своїх
відчує той
не ділиться у кому
твар і Бог
хто попри жах
підступний
і нестерпний
не зродить в серці
лють до вбивці
що над тобою
ніж заніс…
так і помре
під зубоскальство
дикої юрби
відмучиться
віддавши Богу душу
щоби здолати
смертю
люту смерть
яка любов
немов саму себе
боїться
бо ж істинна любов –
довершення вінець
кінець
всіх перетворень
тварі…
втім до життя
любов
що смертю смерть
здолала
не поверне
ані таким як був
у тілі немічному
злиднем смертним
ані безсмертним
всемогутнім
грізним
милосердим
що в славі Божій
слово істини несе
разом з мечем
який вузли всі
розрубає…
ні
любов
що смерть здолала
на царський трон
не піднесе
святим не зробить
поміж тварі
багатством
щастям
не наділить
крізь світ розкаяний
і вдячний
у Рай земний
воскреслу твар
не проведе…
ні
лиш оберне на нікчему –
в ніщо ніяке
у ні те
ні се
(позаяк ти вже –
все:
оте божественне
одне
в якому сам не свій
у кожнім)
яке і є любов
і у якій
ніким
ніяк
ніколи і ніде
на віки вічні
упокоїшся в неділлі
в за-бутті
щоб непритомно
непробудно
і блаженно
Богом бути так
немов тебе
і не було…
Амінь!..