Геометрія кохання
Як каже кум, хильнувши лишку:
В любовному трикутнику туплять усі кути.
Брехні там стільки — збитись з пантелику,
Та правди в тій фігурці не знайти.
Довожу куму: теорема ця простА,
У геометрії на все є відповідь виразнА:
Якщо хтось любить зразу двох — це суєтА,
Замість фігурки - виходить форма лиш примАрна!
Здавалося б,три точки є- як не крути,
Їх треба між собою якось поєднати.
Та щоб любовний трикутник збудувати,
Всі троє повинні одне одного кохати.
Псує всю геометрію, тут третій зайвий,
Бо є небажане із ним знайомство окаянне,
Тож і виходить трикутник весь лукавий-
Лише глухі кути, де щастя віртуальне.
Тому в любОві- немає геометрії:
Нема кутів, сторін і правил гри;
Трикутник має три вершини,
А щастя — тільки там, де тільки дві.
Почухав кум потилицю, всміхнувся,
Налив по п’ятдесят- щоб сон прогнати:
«То це виходить, щоб трикутник той замкнувся-
Із жінкою й коханкою в одному ліжку треба спати?!»
В.С.Курзанцев
))