Михайліада, або Дія-Енеїда
Михайло — парубок моторний
І запорізький хоч куди козак.
На лихо вдався він крамольний,
Завзятіший од всіх вожак.
Як почали кацапи в Січі дії провокаційні,
Він, взявши торбу, тягу дав:
Забравши із собою деяких айтівців,
Пʼятами в Київ накивав.
Він дію в «Дії» швидко вдіяв,
Державу в кнопочках зробив,
Армаду дронів він затіяв
Й кермо у оборони вмить перехопив.
Та офіс гадалкам обіщався
І вирішив йому ляпаса дать,
І хутко миттю постарався
В трістя його к чортам загнать.
«Прощай же! Швидше убирайся,
Бо послі, чуєш, нічичирк!
Новому шафару ослону даруємо у спадкування,
А ти від нас лиш возьмеш чвирк!»
А той здирця — такий суціга,
І паливода, і горлоріз;
По світу як іще побіга,
То Україна багацько виллє сліз.
Та люд на його лихо злеє,
Щоб нелюди всі, що при злодії, пройдешнє
Послизли, і щоб він і сам —
«Верніть Михайла нам!»
І водять вони тії хороводи,
Не розуміючи, що йде війна:
Одні рятують Україну від орди,
Інші — Михайла, наче б то взірця.
Втім, час усе зафіксує —
Які новий «шафар» пожне плоди,
А люд допоки в роздумах міркує:
Куди ж ведуть його «Боги»?
В. С. Курзанцев