Про бібліотеки

ТИБУРТИНСЬКА БІБЛІОТЕКА І, ОКРІМ НЕЇ, ДЕЯКІ, НАЙБІЛЬШ БАГАТІ, ЩО БУЛИ У ПРИВАТНОМУ ВОЛОДІННІ. ТІ, ЩО ЗНАХОДИЛИСЬ ПРИ ТЕРМАХ, А ТАКОЖ У МАЄТКАХ.

Як я сказав, я не знаю про багато публічних бібліотек, принаймні у самому Римі. Але знаю ще одну, біля нього, в Тибурі. (199) Про неї Авл Геллій (кн. ІХ, гл. XIV) (200) : «Згадується, ми знайшли цей запис в Тибуртинській бібліотеці, в тій самій книзі Клавдія». (201) У нього ж (кн. ХІХ, гл. V) (202) «Він почерпнув це з бібліотеки в Тибурі, яка тоді, належним чином, була обладнана у храмі Геркулеса». (203) І тут, і в інших джерелах ти знаходиш, що бібліотеки були або в самих храмах, або біля них. Хіба не гідні священні плоди людських дарувань того, щоб знаходитись в місцях священних? Можливо, її (бібліотеку) облаштував в Тибурі імператор Адріан, адже відомо, що він любив проводити час в цьому місці, усамітнено, і спорудив там, з великими витратами, чисельні побудови. Втім, мені відомо, що і в інших муніципіях і колоніях були розповсюджені бібліотеки, так само як і шанування мистецтв. Але і приватним чином багаті мужі для користі і слави їх собі збирали. Деякі із цих мужів стали досить відомими, наприклад Тиранніон Грамматик, (204) який у часи Сулли володів трьома тисячами книг. Також Епафродіт Херонейський, (205) граматик за професією. Про нього Свіда (206) повідомляє, що «він жив у Римі в часи Нерона (207) і Нерви (208) і старанно купуючи книги, зібрав їх числом до тридцяти тисяч, серед них багато рідкісних і знаменитих». (209) Я ціную його особливо високо, не стільки за кількість, скільки за гарний смак. Я хотів би відмітити, що він був тезкою тому Епафродиту, (210) який мав рабом Епіктета, (211) главу істинної філософії, і був його сучасником, хоча званням і посадою йому не відповідав. Тоді як цей був «граматиком», той був «з числа охоронців Нерона», як пише Свіда. Але яким би він не був гарним, його перевершив Саммонік Серен, (212) який мав бібліотеку «в шістдесят дві тисячі книг» . Помираючи, він (213) залишив її Гордіану Молодшому, (214) який згодом став імператором. Так нам повідомляє Капітолін, (215) з ось якою припискою: «це вознесло Гордіана до небес. Безсумнівно, якби я був обдарований настільки прекрасною і багатою бібліотекою, і я був би більш прихильним до уславлення чутками, він же досяг слави завдяки судженню освічених людей, гідно досяг» (216) Уяви, ясновельможний князю, яку б уготовану славу і вдячність подібне благодіяння безперервно би дарувало вам, великим. Такі ті, і деякі інші, про яких нам відомо, що вони володіли бібліотеками. Одначе ж їх було досить багато. І Сенека зауважує, що в його часи захоплення книгами було загальним і засуджує його. Засуджує. Чому ж? «Вони – говорить він («Про душевний спокій», гл. ІХ) (217), - не для занять збирали книги, але напоказ. Також для багатьох, які не знали навіть простої словесності, книги були не знаряддям для їхніх знань, але прикрасою їхніх їдалень». І ще додає: «Ти побачиш у найбільш бездіяльних людей всі. які тільки є ораторські і історичні праці, звалені на полицях до самого даху. Адже вже серед бань і купалень губиться бібліотека, необхідна приналежність дому». (218) Я визнаю: це сумно, але, якби і наші багатії себе так тішили! Нехай хоча б іншим, якщо не їм самим, послугують їхні бібліотеки. Слід оглянути також бібліотеки при термах, адже як ми вище відзначили, Ульпієва бібліотека була перенесена в терми Діоклетіана. Однак, чому туди? Я впевнений, тому що, подбавши про тіло, там залишались для дозвілля, значить, була можливість для тих людей, які там збиралися, що-небудь почитати або послухати інших. Неодмінно ще на віллах і при міських установах тримали бібліотеки, з тієї причини, що і там проводили дозвілля і вільний час. З цього приводу є замітка правознавця Павла: (219) «При успадкуванні маєтності у заповіті повинні бути вказані також книги і бібліотеки, які є в цьому маєтку». (220) Пліній (221) пише про свою віллу (кн. ІІ, лист XVII) : «В стіну вставляється шафа як у бібліотеці». (222) А Марціал (223) показує бібліотеку в маєтку якогось друга Марціала, (224) на ім’я Юлій (кн. VII) (225) :

О читальня в сільському прекрасному домі, 

Із якого нам видно сусідній Рим, 

Якщо поміж віршів шанованих місце

Жвавим, Талія (226), жартам знайшла б ти, 

Розмісти їх хоча б на книжковій полиці

Ці сім книг подарованих мною…. (227)

ПРИМІТКИ:

199)… Тібур. Сучасна назва -Тіволі. Місцевість на околиці Риму, знаменита живописними водопадами, забудована в давнину віллами римської знаті. Імператор Адріан збудував там свою віллу, руїни якої сьогодні відвідують чисельні туристи.

200)… Aul. Gell., IX, 14, 3-4.

201)…Квінт Клавдій Квадригарій (ІІ-І ст. до н.е.). Римський історик, який створив історію Риму від нашестя галлів до смерті диктатора Сулли (390 – 81 рр. н.е.) Його мова, згідно зі свідченнями древніх авторів, слугувала взірцем для написання історичної прози. Авл Геллій хвалить його за простоту і ясність викладу, і часто цитує Квінта Клавдія у своїх «Аттичних ночах».

202)…Aul. Gell., XIX, 5, 4.

203)…Храм Геркулеса. Храм на Тібуртинській дорозі, збудований в ІІ-І ст. до н.е., на гірському схилі, який був багатий цілющими джерелами, гротами з пемзи. За переказом тут Геркулес (грецький Геракл), переганяючи через Італію стада Геріона (десятий подвиг Геракла), отримав тут перемогу над племенами вольськів. Тому святилище називали храмом Геркулеса Переможця. Помимо власне храму - периптера, воно мало театр, священний гай, акведук. Бібліотека, скоріш за все, знаходилась у багатоярусних аркадах і портиках, що оточували священну територію. Там же зберігалися колекції посвятних дарів. Особливе заступництво храму виказували Октавіан Август і Адріан. У XVIII ст. н.е. його руїни замалював художник Джованні Піранезі. В наші дні територія храму після багаторічних розкопок і реставраційних робіт, відкрита для відвідування.

204)…Про нього вже згадувалося у ІІ - й главі.

205)…Епафродіт Херонейський (І ст. н.е.) Вчений – граматик, вільновідпущеник, який прибув до Риму із Єгипту у правління Нерона, автор втрачених коментарів до Гомера, Гесіода, Піндара і інших знаменитих поетів.

206)…Свіда (середина Х ст. н.е.). Можливий автор візантійського словника, в якому наводяться відомості про всіх письменників древності. В наш час вважається, що це не власне ім’я, і насправді словник називався Суда (Σοῦδα – буквально твердиня, фортеця).

207)…Клавдій Цезар Август Нерон Германік (37 – 68 рр. н.е.) Римський імператор, останній із династії Клавдіїв, правив з 54 року. Увійшов до історії як тиран, що заплямував себе убивствами знатних римлян (в т.ч. найближчих родичів) і переслідуванням християн. В той же час був покровителем мистецтв і сам виступав у театрі як актор. Був скинутий з престолу змовниками і покінчив з собою, кинувшись на меча.

208)… Марк Кокцей Нерва (30 – 98 рр. н.е.) Римський імператор з 96 року, засновник династії Антонінів. Був запрошений до влади Сенатом після повалення імператора Доміціана, оголосив загальну амністію, провів реформи, що полегшили життя народу. Вважався одним з кращих правителів Риму, не дивлячись на короткий термін перебування при владі.

209)… Suid. s. v. ʼΕπαφρόδιτος.

210)…Епафродіт (І ст. н.е.). Бувший раб, вільновідпущеник імператора Нерона, потім його власний секретар і довірена особа. За другою версією він не був рабом, і до переїзду в Рим навіть виконував обов’язки префекта Єгипту. Залишався вірним Нерону до кінця, втікав разом з ним із Риму і тримав меча, на який кинувся Нерон зі словами: «Який великий актор гине!».

211)…Епіктет (біля 50 – 138 рр. н.е.). Філософ – стоїк, раб вищезгаданого Епафродіта, згодом відпущений на волю і який заснував філософську школу в Нікополі (раніше – територія Епірського царства, в той час – римська провінція). Його ідеї збереглися в записах його учнів. Юст Ліпсій, нагадаємо, сам був прихильником філософії стоїків, тому він називає Епіктета «главою істинної філософії».

212)…Саммонік Серен (пом. В 212 р. н.е..). Римський учений, вихователь дітей імператора Септимія Севера – Гети і Каракалли, автор багатьох книг, з яких відомо лише назву однієї – «Про загадки» (Res reconditae), власник найбільшої у Римі приватної бібліотеки. Був убитий за наказом Каракалли. Інколи його ототожнюють з тезкою, а можливо – сином і наступником, Квінтом Саммоніком Сереном, лікарем і письменником, автором медичних трактатів і поем на медичні теми, який вірив у магію і заклинання, і увів до використання магічне слово abracadabra, яке в сучасній мові використовується для визначення чогось незрозумілого, загадкового або такого що не має сенсу.. Однак, деякі дослідники вважають, що цей автор жив уже в IV ст. н.е.

213)…Як відзначалося вище, це міг бути Квінт Саммонік Серен.

214)…Марк Антоній Гордіан Семпроній Африкан (Гордіан Молодший, Гордіан ІІ) (192 – 238 рр. н.е.) Римський імператор, почав правити в 238 році як співправитель свого батька, вісімдесятилітнього сенатора Гордіана І, який царював рекордно короткий термін – всього 36 днів. Сам Гордіан ІІ також невдовзі загинув у громадянській міжусобиці. Потім буде правити його малолітній син (чи син сестри) Марк Антоній Гордіан Пій (Гордіан ІІІ, убитий в 244 р. н.е.). Рід Гордіанів був дуже древнього походження, мав величезні багатства, і Гордіан Молодший прожив молоді роки у розкішному родовому палаці, де і знаходилась бібліотека, яка йому і дісталась.

215)…Юлій Капітолін (IV ст. н.е.). Письменник (можливо, це ім’я – літературний псевдонім), один із Авторів життєписів Августів. Йому приписують біографії всіх трьох Гордіанів.

216)… SHA Gord. XIX, 2-4.

217)… Senec. De tranquil., IX, 5.

218)… Ibid., IX, 7.

219)…Юлій Павел (перша половина ІІІ ст. н.е.). Римський юрист і чиновник, радник імператора Олександра Севера, префект Преторіанської гвардії. Написав більше восьмидесята праць по юриспруденції, тому був удостоєний звання Prudentissimus (Найрозсудливіший, Наймудріший, Всепередбачуваний). Юст Ліпсій цитує його твір «Думки» (Recceptae sententiae ) адресований сину. У ньому коротко викладаються основні норми римського права.

220)… Paul. Rec. sent., III, 6, 51.

221)…Гай Пліній Цецилій Секунд (Пліній Молодший) (біля 61 -112 рр. н.е.) Римський письменник і чиновник, друг імператора Траяна, племінник цитованого вище Плінія Старшого, автора «Природної історії». Займаючи посаду імператорського легата провінції Віфінія (Мала Азія), написав дев’ять книг листів, адресованих родичам і друзям, в тому числі – Траяну. В одному з листів він розповідає про загибель дядька, Плінія Старшого (при виверженні вулкану в 79 р. н. е.). Юст Ліпсій цитує листа якомусь Галлу (можливо, родичу впливового сенатора Галла Дідія Руфа), де Пліній докладно описує свою віллу недалеко від Риму, на перехресті Лаврентійської і Остійської дороги.

222)… Plin. Min. Epist. II, 17, 8.

223)…Марк Валерій Марціал (біля 40 – 104 рр. н. е.). Римський поет, друг Сенеки і Плінія Молодшого, автор епіграм, які змальовують побут і звичаї римського суспільства його часів.

224)… Юлій Марціал (І ст. н.е.). Близький друг і частий адресат Марціала, якому поет приписував свої вірші. Однакове третє ім’я (cognomen) у римлян не було показником спорідненості (на відміну від другого, родового) імені. Можливо, Юлій Марціал був адвокатом і патроном (покровителем) поета. Окрім того, історик Тацит згадує сучасника поета, Юлія Марціала, трибуна преторіанської гвардії в 69 р. н.е. Окрім заміської вілли друг Марка Валерія Марціалла володів будинком у Римі, на Марсовому полі, на Критій вулиці (Via Teсta ), де також була бібліотека.

225)… Mart., VII, 17, 1-6.

226)…Талія. Дочка Зевса і Мнемозіни, одна з дев’яти Муз, покровителька комедії. Марціал звертається до неї, оскільки його вірші містять споріднені з жанром комедії жарти і сатиру.

227)… Переклад Ф.А. Петровського.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.  

Бельгія, 1602