Ода борщу
Зі скарбниці « Код нації»
Задовго до того, як Рим заснували,
Пращури наші на Борисфенських землях панували.
Для первісної страви збирали борщівник,
Щоб дух натхнення з молодого стебла виник.
Була та юшка — ні то зеленою, чи жовтою,
І присмак віддавав — ні то грибами, чи курятиною.
Це був провісник славного борщу,
Так готували прадіди цю страву не просту.
Минули віки, і козацькі нащадки
Додали буряковий квас й боби із грядки.
Дика трава відступила, неначе в тінь —
Заграв червоним борщ для нових поколінь.
Потім не забарились капуста й морковка,
Зажарка на салі, квасоля заморська.
З’єдналися разом всі дивні смаки —
Прославився борщ на прийдешні віки.
Невипадково борщ з сушеним карасем
Вважається довічним королем.
Любив його Шевченко — наш Кобзар,
ЮНЕСКО береже цей український скарб.
І крізь віки — поразки й злагоду —
Борщ став святим у нашого народу.
Кипить дух предків і нащадків кров,
Клекоче до життя та волі незимна любов.
В. С. Курзанцев