Сільська радість
Вмиває ранок сонячне обличчя
У росяній, дзеркальній тишині,
І стежка польова незахищено кличе
Вдихнути соковиті, теплі дні.
Шепоче колос стиглого пшениччя,
Дрімають верби біля чистої ріки,
І чебрецем цвіте моє сонячне затишшя,
Де вітер плутається в кленові гілки.
Співають бджоли в липовому цвіті,
А вечір п’є тумани з джерела,
І немає кращого куточка в світі,
Ніж ця проста краса мого села.
Київ, 30.08.2026