ТРИДЦЯТЬ ТРИ СЕРЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Серце Адель Станіславська
Розкажи мені, серце
Розкажи мені, серце, про долю,
Про надії і віру у щастя,
Про ті віщі незвідані ролі
В неминучім життєвім причасті.
Розкажи мені, серце, про святість,
Про відродження в щирому слові,
Про печалі земні і про радість,
Про не випиту чашу любові.
Розкажи мені, серце, про вірність,
Про страхи, що послаблюють віру,
Про розлуку і прощення зрілість,
Як непевність зростає в довіру.
Розкажи мені, серце, про мужність,
Із яким я чекаю смеркання...
Там, під зорями, звучно і дружньо
Серця два шепотять про кохання.
2. Серце Анатолій Клюско
Розкраєне серце
Розкраєне серце на дві половини.
Одна половина - любові руїна,
А друга по світу блукає до ранку
І ночі стрічає в обіймах коханки.
І карі ще рідні, і сині кохаю.
У цих вже тонув, ну а в тих утопаю.
Роздвоєне серце вже вкотре голосить
І чарів кохання, і прощення просить.
Барвінковий поклик горить синьоко,
Той, другий, пече, наче рана глибока.
І хочеться кинуть і вже не підняти
Розчахнуте серце - розпуку прокляту!
3. Серце Анатолій Хромов
Серце кошлате
Ззовні вона як усі.
Та під одягу модного шатами
Приховані очі ясні
І посічене серце, кошлате.
Серце випрала не вперше.
Ще й праскою пройшлася зрідка.
І не сховає, не вдержить
Його в полоні грудна клітка.
І знов брехня така брудна,
І знову очі заплакані.
Порожнє ліжко. Вона одна...
В сльозах....
прасує серце кошлате.
А назавтра - вона як усі
Та під одягу модного шатами
Приховані очі ясні
І посічене серце, кошлате.
4. Серце Андрій Меве
Серце
Одного дня в житті одної лиш людини
В одну секунду серце битись перестане.
Одної миті ранків сонячних не стане
Одного дня в житті одної лиш людини.
Усе тихіше дихатимуть білі груди,
Заклякнуть стіни щоб не обвалитись.
Схвильовані збіжаться люди подивитись
Як ледве-ледве дихатимуть білі груди.
Застигне погляд. Десь у темних коридорах
Притихне страх, що душу охопив так сильно.
Появиться усмішка на обличчі вільно
Й блаженно зникне в ангельських просторах.
Запізниться швидка, на пів години б швидше.
А хтось стотиме, ледь стримуючи сльози.
А хтось кричатиме, не стримуючи сльози:
«Ви довго їхали, на пів години б швидше».
Спитає другий першого: «Який час смерті?»
А той не відповість. «Ще надто рано рано!»
І вколить три адреналіни, на жаль, марно
І скаже другий першому: «Який час смерті?»
Сьогодні вдень в житті одної лиш людини
В одну секунду серце битись перестало.
Одної миті ранків сончних не стало
Сьогодні вдень і чи одної лиш людини?
5. Серце Анна Вейн
Серце у короні
У вінку трояндовім, босоніж
Я до тебе, милий мій, прийду -
Подарую серце у короні,
Відверну розлуку і біду.
А коли з`єднаються долоні,
Гупатиме серце перший раз -
Лиш тоді відчуєш крізь безсоння:
Цілий Всесвіт – створений для нас.
6. Серце Анна Трепез
Моє пікове серце
Затасувалось у паперовій колоді.
Мій єдиний козир,
Я залишу його наостанок.
Усе частіше мені здається,
Що я граю з собою,
І не полишають сумніви:
Чи то вибувають безталанні гравці,
Чи зі мною грати ніхто не хоче?
Моє пікове серце
Зігріється
Тільки коли впаде у вогонь.
Зрідка зблисне червоним
Так, що ніхто й не помітить,
Але в моїй пам`яті
Зостанеться плазмовий слід -
Тонка плівка,
Яка зашипить
Від краплі перекису водню.
Моє пікове серце
Викликає в когось іронічну посмішку,
В когось - марновірний страх,
Та стане в пригоді воно лиш тому,
Хто вірить у фортуну
І сподівається витягти свій щасливий білет.
Моє пікове серце -
Лиш одна з багатьох карт
У нечесній грі,
Де власник козира
Завжди постає
Переможеним.
7. Серце Василь Степанеко
Пристрасне серце
Літало серце пристрасне повсюди…
Нарешті повернулось назавжди,
І склавши крила,
Поселилось в грудях,
Вуркоче пісню і голубку жде.
8. Серце Василь Юдов
Про серце, що впало у тазік
Така любов була важка до неї,
Що цілу ніч, як каменяр, трудився.
Аж раптом ранок. Я у часі заблудився.
Вмиватись треба. В тазік нахилився...
І серце випало у тазік.
Судомить біль, а серце калатає.
Вода хлюпоче краплями у небо.
Та я її аж по цю мить кохаю,
Хоч серця вже нема. Нема й не треба!
Дивлюсь на серце на своє, на рідне.
Яке ж воно заморене, гаряче!
Кипить вода, а я кохаю, аж не видно
За паром сліз. Хоча у тазік плачу.
Якби про кожну надривати серце
І рвати пути, що тримають душу,
Земля була б устелена серцями.
Чоловіки були б не люди - просто тушки.
Та так воно і є!
Та так воно і буде.
Так-так,так-так, так серденько моє?
Умився з серцем,
Знов засунув в груди.
9. Серце Володимир Потебня
Біль і серце
Роздуми над щоденниками Ольги Берггольц.
Біль лягає на білий папір
Не чорнилом, а кров`ю, здається.
В результаті страшенних зневір
Вигризає шматочками серце.
Не біда, що від нього із часом
Не залишиться просто нічого.
Біль і серце приречені разом
На папері прожити ще довго.
10. Серце Володимр Сірий
Відкорковане серце
Відкорковане серце тобою,
Ледь надпите любові вино,
Ще учора іскрилось воно,
А сьогодні мутніє журою.
Випав осад досади на дно,
Тож хильнути щораз не настоюй,
Те, що стало уже гіркотою
Не захмелить душі все одно.
Раз явилась така перепона
Хай вона рос небесних поп’є
І зруйнує безсилля моє,
І грудей твоїх виспіють грона,
І в мені кров заграє червона,
І гірке безталання заллє.
11. Серце Галина Каранда
Серце
Чи згоряє? Таки згоряє!
Що згоряє? – та все потроху…
Почуття, що комусь не треба,
Й кусень злості, покритий мохом.
Вигорає дощенту радість,
Обертаються в попіл мрії.
У багатті надій забутих
Десь тихесенько серце тліє…
12. Серце Зоря Дністрова
Серце
Що ти, серце, зі мною робиш,
І для чого отак – запізно?
Не потрібна тепер (на тисячі, сотні сфер!)
Моє серце, мене погубиш,
Ми з тобою тепер – порІзно…
І для кого, сердЕнько, жити?
Не любити тебе – не можу!
Долонь твоїх не торкатись –
З вуст твоїх горе-щастя не пити!
Може, я тебе відворожу?
Заворожене серце – холодне,
І до неба йому далеко,
Інше серце воно не гріє. Мріє!
ВідпущУ тебе - і лети собі, як лелека!
Ти живи, моє сЕрденько бідне.
13. Серце Марія Шунь
Маленьке львів`янське серце
Маленьке львів`янське серце
Зігрівало собою
Увесь Манхеттен
І в ритмі аркану
Заводило душі зірок
На всеношну —
Бути нічним казкам
Чи ні?
На Лексингтон Авеню
І 70-ть-якійсь там вулиці,
Воно — як бездомна свіча
Для усіх поетів,
Що ніде не можуть пристати
До своєї тіні, —
То воно попереду них
На сто років,
То позаду на ціле смеркання
Середньовіччя...
Боже усіх вовків-собак
Валютного зоре-простору
Над Лексинтон Авеню
І усіх справедливих
Казкових завершень
Кожного діяння
І починання,
Всіх поетів притульних
Чи безпритульних —
Найвірніших твоїх підданих,
Найсолодших коханців
Райського дерева
Меду та гіркоти, —
Ти не зневаж мене теж
Своїм знаком-увагою,
Я все одно
Твій окличний знак —
Твоя форма
Серця всеношного,
Що просить усіх
Розвернутися Лицем
До небесних Плеяд
І обняти самих себе
Як батька світу
Чи сестру нічного світила...
І ще одну казку сотворити
Про небесний мед, до котрого
Зась хмародерам-халдеям
Чи натовпам діамантів,
Розкиданих по тротуарах
І жадних руках...
14. Серце Микола Левандівський
Кришталеве серце, золота душа...
Кришталеве серце, золота душа
Заглядає в очі темрява чужа.
Очі карі, сині, бірюзові
І роса вечірня капає в долоні.
Очі – аметисти, золота душа,
Але серця в тебе, мабуть і нема.
Очі бірюзові, карі, зеленаві…
Сльози, наче зорі в недопитій каві.
Сірі очі, карі, моря глибочінь,
Може тільки в каві бачу їхню тінь;
Кришталеве серце, золота душа…
Сивий дим цигарки лине в височінь,
Небо розтинає сонця дивний кінь,
Але серця в тебе мабуть і нема…
15. Серце Мрія Весна
Горде серце
Я просто пила чорну каву,
Думками гріла аромат.
Душа вела розмову жваву
Із серцем… Серце – автомат…
Не квітне нещасливо-ніжне,
А гине у пустій журбі.
Хоч добре знає, що не пізно –
Ще можна все сказать тобі.
Але ж те Серце гордовите…
Воно страждає, та мовчить.
Із пам`яті твій гріх не злити –
Воно ніколи не простить.
16. Серце Надія Таршин
У серце відчай не пустіть...
Коли дістане вас життя
У круговерті днів,
Коли немає каяття,
Не вистачає слів,
Коли аж морщиться душа
Від болю і образ,
І найрідніші не спішать,
Щоб рятувати вас –
У серце відчай не пустіть,
Знайдіть в собі слова,
І розведіть ними біду, -
Вона ж бо ще мала.
Зневіра – горе помічник,
Бо все одно нам жити,
А думка мудра – рятівник,
Цим варто дорожити.
17. Серце Нік Волошин
Моє серце в твоїх долонях
Моє серце в твоїх долонях...
Безпорадне, у твоїй волі...
Чом долоні такі холодні?
Холод серце крає надвоє.
Чом твій погляд – пронизливий вітер?
Розриває, шматує душу;
Приніс зиму до нашого світу,
Змів надії весняних зрушень...
Чому слово твоє – лавина?
Обволікує, трoщить єство...
Прагне жертви думка нестримна,
Що створила собі Божество...
18. Серце Оксана Лега
Моє серце – поштова скринька
Моє серце –
Поштова скринька,
Порожня,
Притрушена снігом.
Забута тобою
Адреса.
Вітер
Заклинання шепоче,
Не може
Вже мою врятувати
Душу.
Нанизує
Кільця диму
На змерзлі,
Холодні пальці.
Самотність
Приходить незрима.
Чи варто
Від неї ховатись?
19. Серце Олег Левченко
Серце-тватючка
Кроки застигли поночі.
Храми клекочуть боляче.
Серце-тварючка мишкою
Точить крізь груди нішку...
20. Олександр Деркач
Серце не камінь
Серце сухариком
І спрагла душа.
Хильну я стопарик:
- Ех гарно пішла!
Гайда погуляєм!
З вітром у полі.
Хай небесний гультяй
ХлЕсне за волю.
Розм`якло сердечко,
зраділо хмільне -
Душа без вуздечки
У поле гайне.
Без хліба і солі,
Закуска - роса.
Край неба у полі
Душа воскреса.
Гуляй як востаннє!
Забудь про сумне.
А серце...
Серце не камінь -
коса не мине.
21. Серце Олександр Єрох
На серце руку поклади
На серце руку поклади –
Воно то б’ється, то мовчить,
То просить, змучене, води,
Щасливе – в небі через мить.
Джерельних слів струмок дзвінкий
Врятує нас від спраги знов,
А погляд ніжний, чарівний
Дарує щастя та любов.
В очах душі лунає спів:
Бажання, мрії, почуття –
Кохання зоряний мотив
Який збагачує життя.
22. Серце Олена Герасименко
Затисла осінь серце в кулачок
Ще осінь вітра наслуха,
Дерева гомонять, немов отерплі…
Сезон дощів – то холодно, то тепло,
То з неба мокра сиплеться труха.
Кущі по самі груди в молоці
Туману сивого – і тим вони схоронні.
Знялися з криком вОрони й ворОни,
Згасивши день, мов промінь на щоці.
Листопад п’є з остуджених річок,
Згорнувши тінь небес на тихі плеса.
Пливе печаль і відправляє месу…
Затисла осінь серце в кулачок.
23. Серце Оля Радкевич
Серце-лід
Іду сама я..сама, сама,сама...
Нема нікого поруч..
Іду..і раптом розумію...
Ніхто ніколи не бачив
Моєї любові до когось..
Багато вважали мене ідеалом своїм,
Інші просто бачили в мені людину добру,
А інші бачили, що я інакша, не така як всі..
І справді, я - не така як всі..
Я відрізняюся від сірої товпи людей,
І тільки тим, що серце у всіх
Палає коханням,
А в мене серце крижане...
А ці всі люди що мене кохали,
Хоч і не по-справжньому, напевне,
Але вони кохали!
І тільки я...І тільки я...
Мов айсберг в океані,
Пливу в житті одна
Ніхто ніколи не зігріє
І не розтане серце-лід...
24. Серце Оля Стасюк
Серце
Тобі не здалося. Сьогодні я вирвала серце.
У себе, у себе… У кого тут вирвати ще?
Ну що я згубила? Подумаєш, в грудях не б’ється!
Зате більше болю і сліз цих гірких не несе.
Подумаєш – серце! Якась там шматиночка м’язів.
А, може, без неї живеться так легко, як в сні?
Це ж диво спокою – весь вік свій не знати образи,
Не знати печалі… Хіба так буває в житті?
Я знаю напевно – мільйони без серця існують.
Сама циркулює їх чорна безрадісна кров.
Ні поклику щастя, ні поклику болю не чують –
За спокій безмежний у жертву приносять любов…
А кров так і ллється… На пальцях… На рамі… Повсюди…
Ця блідість, напевне, уже не зійде із лиця.
Ну вирвала серце. Я думала – болю не буде.
Ця ніч витискає, як губки, стражденні серця.
25. Серце Петро Овчар
Вирви серце
Де та сила, де та воля
Встати з серцем на долонях?
Скиглить, плакати, боятись,
Очі в небо - Бога звати,
Чуда прагнути, чекати
У болоті скраю в хаті…
Вирви серце, дай роздути
Вітру вогник призабутий.
Підійми над головою,
Глянь навколо – люд з тобою!
Світять душі заповзятих,
На болотах палять хати,
Розганяють морок ночі,
Шлях у темряві пророчать.
26. Серце Світлана Майя Залізняк
Серце. Інклюзія
Матері - Софіі Залізняк
Малюю сни перстом на полотні,
Минулля – замок, врожаї доспілі.
В небес позичила хмарки смутні,
Тон зів`ядання – у тигрових лілій…
Сто квестій вирішив рудий бурштин.
Якби ж він існував такого кшталту,
Щоб замок перебутого вмістив!
Комаха – у смолі… Дивочна страта:
Час не спотворив бідоласі крил –
Консервував Політ... Митець не схибив!
Вже та сосна – поміж кратонів-брил,
Над лісом, де гула-страждала, – риби…
Вдягну браслет...
Сімнадцять намистин.
В одній – комаха. Йду перед грозою
З відерцем сонечка.
Замшілий тин…
Стан обвіва бриз ери мезозою…
Полискують камінчики чудні
Житечних почуттів – химер-мозаїк…
У серці – схови!
Скрині, повні днів,
Захищені від трощення – в млі залів.
27. Серце Софія Кримовська
Серце
СЕРЦЕ те саме СОНЦЕ
зігріває тіло
думки відкидають
на долю
тіні
найменше опівдні
коли СЕРЦЕ гаряче
кожна клітинка плаче
у тілі
коли на СЕРЦІ
хмари
СОНЦЕ
у нас одне
а
СЕРЦЕ
шукає пари
28. Серце Тетяна Чорновіл
Подарую тобі серце
В день, коли в зими полоні
Розхурделилось добряче,
Серце я несу в долоні,
Ніжне, трепетне, гаряче!
Я його тобі, Поете,
З добрим словом подарую,
А в додаток мрії злети
І натхнення начарую!
Різних благ земних бажаю
І кохання неземного!
Щире серце залишаю!
З Днем Народження! Смачного!
29. Серце Уляна Дубініна
Вирви серце з грудей!
Вирви серце з грудей!
Щоб воно не боліло,
Щоб не рвалась душа
Від постійних розлук.
Вирви серце з грудей!
Щоб знекровлене тіло
Не згадало Тебе,
Твоїх губ, Твоїх рук...
Вирви серце з грудей!
Щоб не вміла кохати...
Хай в долонях Твоїх
Охолоне воно...
Вирви серце з грудей!
Я втомилась страждати...
Вирви!
Біль свій заллю
Закарпатським вином...
Вирви серце з грудей!
БЕЗСЕРДЕЧНОЮ стану -
Більш не буде гірких
Та безсонних ночей...
Щоб забути про біль,
Щоб загоїлись рани,
Я благаю Тебе:
ВИРВИ СЕРЦЕ З ГРУДЕЙ!
30. Серце Юрій Лазірко
Серце мов хрест
Серця – хрести
розіп’ятих віршів.
Уста оцти,
Якими не грішив,
Прицвяшений увагою, рядок.
У слові – страсть –
Живучіша із ран,
Мовчання наст
Над водами в Йордан
І світла пережитого ковток.
Поезія
Колує у строфі –
Той Божий яв,
Який любов привів,
У літерах веселку воскрешав.
Очей вогонь
Збирається рости,
У кузні скронь
Доковується спис,
Гостріє в гарті – тіла просить – шшша...
... не ви_тече душа...
31. Серце Іван Низовий
Серце
Хоч не крається на окрайці,
Але, кажуть, від горя стискається.
Воно болісно так карається
І, буває, болить до безкрайності.
І колись – не снарядом вибухне –
Просто зойкне і… розірветься,
І ніхто не помітить, як випурхне
Диво-птиця з людського серця…
32. Ілля Веселий
Серце
Побачило, приглянулось, вдивилось,
Поближче підійшло, в очах втопилось,
Застукало, напевне закохалось,
Себе на весь світ розірвати дало.
Спочило втихомирене, спинилось,
За звичкою в любові знову билось,
Росло і квітчало, літало,
Найчервонішим в світі стало.
Однак ... приглянулось, збентежилось, схопилось,
Засумнівалось, роз’ятрилось, розізлилось,
Побачило, подумало, відчуло,
Пробачило, заплакало, забуло.
Не знаю, чи кохало серце те, чи не кохало,
Не знаю, чи страждало, чи вмирало, оживало,
Одне лиш бачив, як воно так сміло,
Любов’ю палко на весь світ горіло.
В душі з любові вилило озерце,
Таке просте, звичайне людське серце.
33. Серце Ірина Мандич
Серце.
Серце, прокинься!
Чому ти спиш?
Спиш тоді, коли потрібно кричати,
Коли потрібно назавжди стежки
Визначати, а не скавчати
Псом недобитим
Над коритом розбитим.
О так, серце, прокинься!
Пора вимити очі
У ранішніх росах
І побачити те, що небачене досі
Ніким.
Лиш тобою.
Уперше.
На світі.
Цьому.
...Хочеш додому?
Бо все уже сталось?
Бо все, що могло, вже було?..
Це - старість...
Давай, я поравлю подушку.
Яку тобі ковдру? Пухову?
Нехай же насняться міста
І їхній немитий асфальт,
Твоїми ногами неходжений.
Весна, вочевидь, вже не та,
Не тими піснями народжена,
Не тими стрічками зав’язана,
Прив’язана
До стін сивизни монолітної.
Так хочеться жити!
А ти усе спиш...
Слів більше немає, лиш стукають серця.
