Нащо я пишу тобі листа?
Нащо в нього полум’я вкладаю?
Адже я для зустрічі з підстав
Жодної вагомої не маю.
Начебто, забула… День у день
Все одно я згадую твій погляд.
Та і серед вивчених пісень
Кожна мені каже, що ти поряд.
Мабуть не впізнаєш вже, ще б пак –
Довго не тримається омана…
Чом же щойно кличе з неба птах,
Серце задихається і тане?
Я ж бо розумію марність мрій!
І ніколи з відчаю не плачу…
Просто найсвітлішою з подій
Було найкоротше із побачень.
м.Дніпродзержинськ, листопад, 2007 р.
