Не вистачає - не кінець
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Розплелися берізоньки сонні –
Вони люблять це літо, як я.
Я чекаю рожевого поні,
Раз немає, мов небо, коня.
Я чекатиму осені й світла,
Раз немає цілунків весни.
Почуття колисатиме вітер,
Раз покинули разом їх ми.
Зацвіте дріоптерис, як в казці,
Раз барвінок без сонця зів’яв.
Буде сон ніжно відданий ласці,
Раз нема її в барвах заграв.
Але музу, як буде старатись,
Не віддам навіть казочці я.
Доведеться їй в ритм закохатись,
Раз волошкових очок нема.
