16.09.2011 12:19

-

1038

2 | 3

 © Оля Стасюк

Мальва

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Я прокидаюсь у росі 

З появою на небі сонця. 

Я заглядаю у віконце, 

І граю на твоїй долонці, 

Мій соняшнику навесні. 

Ти не розцвів, і я голублю 

Чарівні пуп’янки зелені, 

Не мов малесенькі евглени, 

А в далечінь злітають клени 

Й не розуміють, що я люблю 

Не їх... Я розцвітаю. Й ранок 

Дарує промінь таємничий, 

Мене у синь гарячу кличе, 

Лелеками весь час курличе, 

Та я не лишу твій серпанок. 

А, коли квітнеш ти улітку, 

Я розцвітаю в барвах знову, 

Втрачаю цю квіткову мову, 

А ти все дивишся в діброву, 

Хоча вона й зовсім не квітка. 

Моє признання у коханні 

Не викидай на чистий вітер –  

Тебе просила. Але літо 

Його забрало разом з світлом. 

Я вже не мучуся в стражданні. 

Тим часом все шепоче ранок, 

І розливається серпанок, 

Навіки відданий красі. 

І знов цвіту я у росі...