Живеш...
з рубрики / циклу «Крапки і коми...»
Ти якось собі живеш...
Шукаєш промінь в хмарах.
Ніби у сні бредеш...
А наяву стожари.
Заплуталася зоря,
Посеред моря з степу,
Душі ізнов горять
У надземному пеклі.
Краплями мого дощу,
Твого буття не змити.
Серце німий віщун,
Плаче, навіки вбите.
Падали на очерет,
знову густі тумани...
стали на новий лет,
мої думки-омани.
Скоро напевно сніги,
вкриють пожовклі квіти.
Якось собі живеш,
Тому що мусиш жити...
23.09.2026