Коли змушують плисти там, де ви б мали летіти…
Я б воліла підійматися вище,
Ніж щоразу штовхатися від дна.
Там у горах вітер десь свище,
А в глибинах — лиш тиску пітьма.
Тягне вниз і без аквалангу,
Мене стихія хитає безжально,
Ігноруючи закон бумерангу
І той факт, що тримаюсь морально.
Мене доля всадила у човен,
Хоч із мене нікудишній плавець.
Понесло відкритим знов морем,
Щоб довести, що я — клятий борець.
Та вода — не моє середовище,
Я народжена в стихії повітря.
Літак у небі — для мене видовище,
Там, де високо, і там, де є світло.
Фатум, чуєш! Я повертаю
Перепустку на смердючий причал.
Я в бізнес-клас квитки замовляю
І вимагаю щасливий фінал!