Валентина Коли згадається без болю...
Коли згадається без болю
утрата болісна в душі,
то вітром вирвавшись на волю -
впадуть не сльози - а дощі...
Здійму до неба карі очі -
помічу синю глибочінь,
я спокій свій прийму охоче -
та й щезне з серця суму тінь...
Прощу Життю свої образи,
відчую в нім себе в цю мить,
стаю я щасною відразу -
коли серденько не щемить.
27.03.2013р.
26.04.2016 19:26 Олександра => © |
 Час лікує... Так. Хоча не завжди... Сподобалось! Натхнення Вам!)) |
22.02.2016 17:36 мммммм => © |
 Дуже сподобався ваш вірш! Такий легкий, але й водночас філософський... |
28.03.2013 16:30 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Сподобалось слово "щасна"! |
28.03.2013 00:25 Каранда Галина |
 гарно. а щасною - то щасливою???? тоді чому не просто "стаю щасливою відразу"? |
28.03.2013 00:25 Кміть-Балицька Юлія-Анна |
 Мені цей вірш чомусь нагадав передвеликодню сповідь-ніби скидаєш тягар гріхів та образ. Гарно і легко написано. Але слово "щасною" я не зрозуміла-воно існує чи це ваша творча інтерпритація? |