22.09.2011 09:38
© Каранда Галина
Обіцяний сюрприз
ще не кінець акровірші
...таки поб`ють...
Такої драми більш ніде не знайдеш.
А сум такий, що до кісток пройма.
Рве на шматки, і сльози витираєш…
Аж серце із грудей він нам вийма.
Самотній біль його не осягнути,
І хочеться підставити плече…
Важка печаль, навіки не забути,
А десь в душі так боляче пече…
Не плач, поете, щастя, - воно поряд!
І сонце з неба посміхнеться ще!
Вона іще воскресне, твоя доля!
ЛУБНИ, 21.09.2011
Каранда Галина 
