Нарешті

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Нарешті зрозумів провину

Коханий мій, моє життя,

Сховавши зради в домовину

Та диких ревнощів сміття!

У миті каяття щасливі

Додав жагучих почуттів

І хвилі ніжності звабливі

В штормах вернути знов хотів.

Давно пробачений, жаданий,

Склав вірші пристрасні сумні

І присвятив своїй коханій!

Та шкода тільки - не мені...

Мені, що збоку теж стояла,

Лиш осміхнувся звисока,

Й коли надія геть зів`яла,

Крізь зуби мовив: - Іч яка!

В ту ж мить пожалкував він дуже,

Рубнувши нерозумно з пліч.

Я ж думала: – Вернись, мій друже!

Сказала: – Ну й котися!… Іч!

Нарешті!!!

Візьміть участь в обговоренні

22.09.2011 22:43 © ...

А вірш і справді схожий на "Чаплю й журавля". Я чомусь цьго й сама не помітила! Хотіла тільки сказати, скільки дурощів можна через впертість наробити! :)) ((((((

22.09.2011 22:41 © ... => Каранда Галина

:))) Читайте на здоров"я! Тільки не лайте дуже!!!

22.09.2011 22:38 Каранда Галина => ©

добрий вечір! Віддали Вашу повість брату на роздруковку. він книжечкою зробить, щоб читать зручніше!

22.09.2011 21:20 Тарас Іванів

Як в театрі маріонеток... Та ні!!!)))

22.09.2011 20:57 Оля Стасюк => Тарас Іванів

А ми що, прив"язані до них?

22.09.2011 19:34 Тарас Іванів

Ну - ну!!! Розперезалися!!! Тільки я по лікарнях, як ви вже від рук відбилися!!!))))

22.09.2011 18:35 Оля Стасюк

Супер! Що ж це до їхньої статі так довго все доходить???????????

(((((((((((((((((((((((((((((((((((((як у казці про чаплю й журавля((((((((((((((



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ