Гойдає осінь
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене, як череду.
Думки на клапті часу рвуться кволо.
Зітхає осінь, мовби гойдалка стара.
І тепло й зимно. Дні то вниз, то вгору.
Чи ще гойдати ледве чи іти пора?
Чи віхол карусель закрутить скоро?
14.10.2026