Хапає знов мене дорога, наче здобич...
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає небо вперто човен дня повільний,
А я, немов багряно-жовтих днів невільник.
Туман все тягне потяг древніх лип у осінь,
Таємне щось у тихих барв многоголоссі.
Хай листопадить мить. Спинити час несила.
Бо жовті птахи листя враз складають крила.
25.10.2026
>