Беззубий монстр
Лікуватись за власний рахунок,
Не вимагаючи відшкодування.
Медикаменти — не твій порятунок,
А лиш вихід із стану благання.
Довести до кінця діалоги,
Які щоночі безжально знесилюють.
Оббивати знов всі пороги
До дверей, де тобі не відкриють.
Ці дебільні болі фантомні
Стріляють по тілу розрядом.
Вкотре очі від сліз непритомні,
Бо психіку розриває снарядом.
Знов тікаєш крізь хащ лабіринту
Від тіней примарних мутантів.
Від нестачі й свого дефіциту
Ти з ліліпутів робиш гігантів.
Їх немає. Це привид минулого,
Що тільки мовчки страх наганяє.
Він схожий на звіра беззубого,
Що не жує, а лиш слину ковтає.
Це створіння у масці потвори,
Від якого не варто тікати.
А спиратись на власні опори
І вчитись примар розганяти.