В полоні дурості
Бранці контенту години витрачають на секунди,
Глибини мислення — на веремію й «кольоровий шум».
В цей час так звані псевдоблогери й зануди
Нулі лиш додають до видурених сум.
Гортає палець стрічку без зупину,
Екран яскравий засліпляє зір.
І втягує незримо в павутину
За лайк, де все наперекір.
Людська слабинка — «гончака ганяти»,
Щоб без зусиль, питань та апогею.
Як легко, лежачи, в екран вдавати
Шукати сенс посеред трешу.
Щоби сучасними інфлюенсерами стати,
Нас впевненно навчились пустому просвішати.
Додають гучності, щоб інших волаючих не чуть.
У цьому блогерства нехлюйського вся суть.
Кумирів нових виростила зала,
Цитують їх й наслідують усі.
Удаваність Олімп опанувала,
Здорове мислення — граблі.
Відкриєш текст чи відео — а там гримаси, гульки,
Одне й те ж саме зухвале безталання.
Контент, який не залишає після себе думки,
Ані ідеї, ані відповіді, ані запитання.
Сенс не важливий, що до дурниць,
Ловлять увагу на дешевенький гачок.
Складні ідеї потрібно розбирати до дрібниць,
Впроваджувати дурість — не треба і книжок.
Примітна безглуздість забарилася...
Суспільству хибу треба виправлять.
Благословіння здобувається знаннями і повагою,
А не «пустою» вподобайкою.
Вже мудреців майже не чуть,
Бо втратилася думки суть.
Сьогодні той, хто геть «не знає броду»,
Збирає мільйони в нагороду.
А ті, хто світ будує на ідеях, —
Філософ, вчений чи професор —
Пиляться у старих музеях,
Бо «не пройшли по хайпу цензор».
Учені роками шукають «висоти»,
А галаси миттєво ловлять репости.
Якщо порожнечі збирають аншлаги,
Це ще не свідчить про їх переваги.
Глибини мислення не потребують геть овацій,
І їх не виміряють лайками та кількістю реакцій.
І хай світ весь «перевернеться» —
Лиш те, що має зміст, залишиться.
Тож, поки розум ще не став анахронізмом,
В чужих руках слухняним гвинтиком чи механізмом,
Не проміняй глибоке- на банальне і просте.
Знайди то золото, що в тобі проросте.
В.С.Курзанцев