12.11.2014 23:26
для всіх
276
    
  1 | 1  
 © Савко Назар

І вкотре я сумую за весною...

з рубрики / циклу «ФІЛОСОФІЯ»

І вкотре я сумую за весною

Сиджу в полоні тихім соц. мереж.

Розкидую всім фото із собою

Де я, де ти, де інші люди теж.


Пишу у статус філософські тези

На “стіни” розкидаю власний спам.

Шукаю для думок нові “протези”, 

Бо зараз в голові суцільний хлам.


Гортаю сторінки численних друзів, 

Яких ніколи не пізнаю у біді.

Канапка буркотить в моєму пузі, 

Зникаючи в шлунковій кислоті.


І ніби все як завше… В моніторі

Виблискує і манить штучний світ.

Але не пахне він бузком медовим

Й травою не лоскоче босих ніг.


Не дасть він доторкнутися до тебе

Й відчути поцілунок ніжний твій.

Не розбере солодке чи солене

Тікає з-під моїх ріденьких вій.


Не відрізнить кохання від розлуки, 

Не зрозуміє радості й жалю.

І не візьме у пристрасті на руки, 

І не закрутить з криком «я люблю».


Так, в тому світі ми усі герої

Знаходимо у собі ідеал.

Та тільки вимкнуть світло!От такої!

А замість «замку» – хиленький підвал.


І ось в такі безелектричні миті, 

З облегшенням поглянувши в вікно.

Я вкотре засумую за весною…

Та згодом в “нет” повернусь все одно.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!