Баєчка. Хрін і Хелло, Уїн!
Ходить Уін по городу,
Всі йому: Хелло, УІн!
Пильно дивиться злим оком,
Щоб були всі, як один –
Щоб під листям не ховались,
І під тином не лягли,
Щоб йому, царю, вклонялись
З гаслом тьми – Хелло, Уін!
Овочі стоять городні,
Кури в дирки заглядають,
То природньо, так природно -
Батько діточок повчає!
Кабачки –хвости догору,
Помідори-товстуни
Мають лиш одну мороку –
Сітки павукам плести.
- Хелло, Уін, павучище! -
Поклонився йому Хрін –
Довгий парубок, худенький,
Та гострий, неначе Ріг.
- О, здорово, парубоче!
Бачу, гарно вже ти зріс!
То ж берися за бадилля
З того краю, плести сіть.
- Та не хочеться, - говорить
Хрін вертлявий та гострий. -
Хоч ти, батечку, високий,
Але й мій не менший зріст.
Ось, дивись, чи до вподоби? -
І штиркнув Уіна в ніс.
Той запчихав і задрига
Лапами, що зайця хвіст.
Помідори в переляці
Від зухвальства парубка:
- Хріне, йди живи, де хочеш,
Як Уіна не коха!
- Не коха! – сміється Хрін-пан. –
Але зась вам – не піду!
Посадила Господиня мене –
Ій даю хвалу!
Поливала і кормила,
Захищала від отрут,
А Уін-павук сварливий
Лиш лякав. Гляньте на кур!
Поховались і мовчазні,
Огірочки- вояки
Загорнулись в сірі хащі!
І сидять там з од весни.
То ж питаю, хто цей Уін?
Звідки взявся тут у нас?
Равлик, гей, дістань-но роги,
Прожени-но павука!
От таке було там свято –
На городі Господарки.
Кури весело квоктали,
Бо бадилля прибирали.
Прибирали і палили,
Попіл – в землю. Хай зросте
Нове, чисте покоління!
Хрін світ- долю збереже!
31.10.2026р.