Муамар Каддафі - між славою й журбою
У пісках лівійських, де сонце палає,
Де вітер історії сліди замітає,
Постала держава, змінились часи,
І влада вплелася в сувої долі й краси.
Муамар Каддафі — правитель Лівії,
Його ім’я знають у різних країнах світу.
Він прагнув державу свою змінити,
Та як цю історію правдиво судити?
Він нафту поставив в основу держави,
Будував магістралі, міста і застави.
Освіта й медицина розвивались в країні,
Та влада трималась на силі й терпінні.
«Зелена книга» — його вчення,
Народна влада — гасел плетиво й натхнення.
Та за словами про свободу і права
Посилювалась влада, сувора й непроста.
Чотири десятиліття — довга дорога,
Де поруч із поступом — страх і тривога.
Лівійський народ пережив переломи,
А доля країни змінилась потому.
У дві тисячі одинадцятім — повстання,
Війна принесла біль, руїни й страждання.
У жовтні завершився шлях Каддафі,
І світ спостерігав за кривавим фіналом.
Історія правду крізь роки несе,
І кожне століття свій вирок несе.
Бо влада минає, зникають корони,
А долі народів — важливіші за трони.
Лівія й досі шукає дороги,
Між миром і хаосом, крізь біль та тривоги.
А образ Каддафі — складний і спірний —
У пам’яті світу лишивсь неодмінно.
Тож вивчаймо минуле, його пам’ятаймо,
Історичні уроки ніколи не забуваймо.
Бо справжня велич держави й народу —
У гідності, правді та вільному слову!