Шо там?
Вода дрібними краплями тече похмурим шклом неба,
заштриховує простір наче аркуш простим олівцем.
Наливає калабаням ущерть, впавши донизу, далебі,
вода наскрізь просочує вкатаний слизький чорнозем.
Розмочує, розминає, розм`якшує як вправний гончар,
що для роботи готує свій матеріал до пуття.
Вода проникає під одяг, мокрий вже кожен шар
і ґрунт кроками налипає на важке високе взуття.
Мов забиті цвяхами хмари застигли над висотою
і змочений чорний птах на схід полетів,
холодна вода висить в повітрі суцільною стіною,
збирається до купи і катарактою лягає на об`єктив.
І ти задумуєшся може б краще були вже морози,
плювати на те що будеш мерзнути й сам.
Застосунок знов сповістить про червоний рівень загрози.
Я розумію як тобі важко без мене там...