Дорогою в Дакар

збірка "Формоз"

дорожні сторінки

Повітря – холодне.

Море – сталеве.

Небо – холодне.

Тіло – сталеве.

Це тіло моє!

Європо, прощай, я вперше тебе покидаю

опісля війни.

На твоєму борту мене не хвилює вже більше нічого,

Ні, навіть твої емігранти на палубі голій -

росіяни, євреї, іспанці, та баски, бродячі

німецькі актори, що згадують з сумом Париж.

Бажаю забути я все і більше не говорити

на мовах твоїх, а жити

серед негрів і негритянок,

серед індійців і індіанок, серед тварин,

рослин і птахів.

І купатись, і жити собі на воді.

Жити під сонцем пекучим,

неподалік від дерев

що бананами звуться.

І милуватися їх дозріванням.

І дозрівати самому.

І, ставши твердим, як камінь,

Зриватися,

Падати,

І тонути.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Париж, 1924 рік