Анатомія відчуттів
Як впізнати тебе без світогляду?
На торкання руки — терпкий медяний ранок,
що пече палахким повіванням зсередини вогнища,
мов розпечені пута на ранах.
Слух мій ловить спокійні атаки пульсацій,
де вже кожен удар відзивається стуком
в порожнечі закинутих залів.
Запах лютого диму над лугом
вже густіє в повітрі, сідаючи на оболонці
найогиднішим срібним відтінком у лона.
Тіло губить престиж у повітрі,
попадає в холодну безодню без дна
там, де пальці чіпляються тільки за вітер,
все шукаючи в темряві нас.
Мирослав Манюк
15.11.2026