Дівчинко, мила, заплющившись
Дівчинко, мила, заплющившись, мовчки крокуєш вже в осінь
Ніби не знаєш напевне чи маєш сили вдосталь...
Віру плекаєш ревно, що манівці - до істини
Жаль тільки крила надламані, але нутро без плісняви.
Не озирайся, люба, сумнів - це жерло вічності
Сенс же якраз у тому, щоб не боятися дійсності...
Най буде щемко й тривожно, най всі чуття на вістрі.
Осінь страхи поглине, стане твоїм обійстям.
По-материнськи обійме, додасть тепла й наснаги.
Зробить тебе героїнею, стрижнем своєї саги.
Щоб всі роки подальші сповнились нових змістів
І усі дні прийдешні були з щасливим вмістом
Щоб ти не йшла - парила, знов відростивши крила,
І щоб у слові кожнім твоя відбивалася сила.
Тому, розплющивши очі, попри шторми та грози,
З серцем, наповненим світлом, сміливо йди у осінь
Миргород, 9.10.2026