Отруєні криниці
з рубрики / циклу «Історичне»
Колись в одному селі криниці були отруєні ртуттю. Уявляєте, вода, джерела життя, і навіть не в радіаційній зоні... Присвячую всім забрудненим (по суті, загиблим) криницям.
Посміхається сонце і сипле у синь
Золотаву, щасливу, тремку далечінь.
І в очицях, в маленьких краплиночках сни
Заховалися в добрі веселки весни.
Світ здавався чарівним, без болю й розлук,
А в гарячих криницях дзвенів відблиск мук.
Не нап’ються тварини, рослини й птахи,
От би цю отруту не пили дітлахи...
Засміється веселка, але не у них,
Дикі випари вирвуться в потоках злих,
І прокинеться лихо, вітри рознесуть...
Не лишайте поблизу криниченьок ртуть.
