30.09.2011 17:44

-

251

2 | 2

 © Оля Стасюк

Дивні сади

з рубрики / циклу «Історичне»

П’янкі сади чарують теплотою 

І б’ються в сильцях дивної краси. 

Це не для нас із дивною красою 

Стрічаються ту відблиски весни. 

Повітря чисте... Це лиш так здається... 

Отруту убираючи в вуста, 

Гарячий сік у вишеньках сміється, 

І з ним – гаряча яблунька-весна. 

У пуп’янках літають золотаво 

Пилинки, що прокинулись од сну. 

Радіаційна золота заграва 

Впивається в шорстку деревину, 

Торкається гарячих оченяток 

Тендітних і закоханих беріз. 

І холодно в росиночках-зернятках 

Отрутно шелестить тонкий рогіз. 

Повітря сиве стелиться туманом, 

Впиваючись у дзвоники пісень. 

Над золотим, та опустілим ланом, 

Встає радіаційний новий день.