Соромно зневіритись, померти
Соромно зневіритись, померти,
Соромно ховатись за поріг.
Доля не відгукується вперто –
Досить їй вклонятися до ніг.
Годі ухилятися, страждати,
Годі себе мучити з жалю.
Досить вже у вигаданих гратах
Тихо обертатися на лють.
Встаньмо, заспіваємо, можливо,
Хтось почує наші голоси.
Ранок стріне з усмішкою зливу
Досі невідомої краси.
Доки в грудях жевріє надія,
Доки всіх не виплакали сліз,
Дух вже не благає, а воліє –
Вижити, прокинутись, звестись!
м. Дніпродзержинськ, Вересень, 2007 р.
