02.10.2011 23:45

-

50330

40 | 56

 © Тетяна Чорновіл

Віршики у кошику

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

В ліс осінній я піду,
Гарні віршики знайду!
Про опенька, зеленушку…
Про смачну з грибами юшку!

ПІДОСИЧНИК 

Вдяглися чепурні грибки 

У помаранчеві шапки. 

Їх ПІДОСИЧНИКАМИ звуть, 

Бо під осиками ростуть. 

БАБКА 

Хоч крилець я не маю, 

У небі не літаю, 

Та є у мене шапка 

Й товста нога м‘ясиста. 

Не бійтесь мене їсти, 

Я гриб на ймення БАБКА. 

СИРОЇЖКИ 

Крихкі шапкИ, біленькі ніжки – 

Це кольорові СИРОЇЖКИ. 

А чом же звуться дивно так? 

Бо їх сирими їсть слимак. 

МАСЛЮК 

Ми – хлоп‘ята-МАСЛЮКИ, 

В нас руді липкі шапки. 

Хто знаходить нас між сосон, 

Йдемо в кошик залюбки. 

ГОВОРУШКА 

Під листям купкою – подружки, 

Рудоголові ГОВОРУШКИ. 

Бурчить до рижика синяк: 

Не наговоряться ніяк… 

РЯДОВКА 

До РЯДОВКИ Говорушка 

Прийшла гостювати. 

–Як же, – журиться, – сестрице, будем зимувати? 

– Не потрапимо в корзину, то зима подбає, 

Під сніг, ніби під перину 

В стужу заховає. 

ГРУЗДІ 

Познайомтесь – це ГРУЗДІ, 

Ніжки куці та тверді. 

Шапки – лійки немаленькі, 

Чорні, жовті та біленькі. 

ПЕЧЕРИЦЯ 

В полі, в лісі, в магазині, 

В білій чи рудій шапчині – 

У пошані ПЕЧЕРИЦЯ, 

Бо на всі смаки годиться. 

БОРОВИК 

Важлива в лісі в мене роль: 

Я – БІЛИЙ ГРИБ, грибний король. 

В бору зростати здавна звик, 

Тому ще звуся – БОРОВИК. 

ПІДВИШНІ 

Цього літа дощики часто йшли, 

Під вишнями ПІДВИШНІ наросли. 

Обдивлюсь під вишнями все як слід, 

Знайду собі ПІДВИШНІВ на обід. 

ЛИСИЧКА 

Я ЛИСИЧКА, я сестричка 

Не сиджу без діла, 

Наймодніший капелюшок 

Я сьогодні вділа. 

Чепурна я в капелюшку 

Та вродлива личком. 

Подарую капелюшки 

Ще й своїм сестричкам. 

ДОЩОВИК 

Молоденький ДОЩОВИК 

Під дощем гуляти звик. 

Купив собі на святки 

Парасольку й чобітки 

ЗЕЛЕНУШКА 

У сосновому ліску 

Поховалися в піску – 

Видно тільки капелюшки. 

Хоч вони й непоказні, 

Але дуже вже смачні 

Твердолобі ЗЕЛЕНУШКИ. 

РИЖИКИ 

Для соління – кращі в світі,  

Ще й (між нами) грошовиті, 

РИЖИКАМИ звати. 

З лісу йдуть вони, щоб гроші 

Й капелюшки прехороші 

В БАНКАХ заховати. 

ПОЛЬСЬКИЙ ГРИБ 

Про нього здавна кажуть так: 

– Не українець він, поляк. 

Та балачкам назло він нині 

В лісах прижився в Україні. 

ОПЕНЬОК 

У нашого ОПЕНЬКА 

Невеличка сімейка: 

Під пеньками потроху, 

Ще десяток – з-під моху, 

П‘ять – з широкими шапками, 

Сім – сховались під листками 

Та маленьких штук із двісті. 

В кошик можуть і не влізти. 

ГЛИВА 

Моя бабуня змолоду 

Ще дикою була, 

Твердіючи від холоду, 

На дереві росла. 

А я тепер щаслива, 

Бо зовсім „свійська” ГЛИВА. 

ЗОНТИК 

Росте у лісі й серед поля, 

Він ЗОНТИК, а не парасоля. 

Високий, пишний – видно всюди. 

Чому ж його, смачного, люди 

Минають ввечері та зранку?! 

Бо дуже схожий на поганку. 

МУХОМОР 

Я – МУХОМОР, я показний! 

А ще … з картоплею смачний!  

Неправду, діти, він говорить, 

Він тут у лісі мухи морить. 

ПОГАНКА 

А це – ПОГАНКА блідолиця 

Ще й препогана, як годиться. 

Вона вам, дітки, не подружка, 

Бо препогана з неї юшка.