11.10.2011 19:28

-

455

2 | 3

 © Оля Стасюк

Осіння хандра

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Вітер дикий знов несеться 

То нагору, то згори. 

Муза вже об вікна б’ється 

Од осінньої хандри. 

Кажуть, жовтий – колір дива, 

Колір щастя і удач. 

Осінь ця така щаслива, 

Що хоч зараз стій та плач! 

І перо знов пише з лінню 

Від осінньої хандри. 

Депресивне павутиння  

Посплітали павуки. 

В кожного – свій спосіб влучний, 

А у мене – цілий день 

Вся фантазія беззвучна  

На хандру йде без пісень. 

Може, розпустити коси, 

Запалить очей вогні? 

(Приказка ту про «матросів» 

Явно не додасть хандри) 

Я полину в чисте небо, 

Музу візьму – і у синь. 

Як хандрю чомусь без тебе, 

Буде нова далечінь. 

Я зів’юсь на крилах ночі 

У стрічки добра і сну. 

І зелені ніжні очі 

Відкопають десь весну. 

Засміюся – і між хмари 

З диво-музою разом! 

Не схотів моєї пари –  

Сам сиди там за вікном! 

Не схотів очей зелених?! 

Думав, що любов – це гра?! 

Тепер буде замість мене 

Осінь і її хандра!