З життя клітини мозку, якій не пощастило...
з рубрики / циклу «Час, сьогодення, кімната»
Сьогодні знову мертві ріки
Вбивають, нищать, не щадять.
Всі жити мали ще довіку
Та їх спалили цілу рать.
Ми вороги для алкоголю
Він нищить нас, хто б пожалів.
Ми бережемо чиюсь долю
Але той хтось, пасе вітрів.
Можливо завтра вже загину
Хоч добрий спогад я несу.
Про те малим як по стежинах
Блукав збиваючи росу.
Про те як мріяв бути сильним
Про ціль важливу у житті...
Та мить моя прийшла не спинна!
Прощай! Вже гину в небутті...
вересень, 2011
