19.10.2011 20:52
-
348
    
  3 | 3  
 © Сашко Новік

Слон

Слон

Не вписавшись у зовнішність світу, 

папіломами впершись в прекрасне, 

погляне востаннє на квіти, 

перерве існування ненасне. 

Під сірою, шершавою шкірою, 

не розгледіти його зранену душу, 

добивали в спину недовірою, 

насміху і відрази коктейль пити мушу. 

Пожитки мав невеликі, 

в пальто порожні кармани, 

власна гідність у "фріка" 

та в медальйоні фотография мами. 

Лиш зсередини в ньому можна впізнати, 

людину, якій жити боляче, 

і зневірившись слон іде помирати, 

і засинає сьогодні лежачи. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.04.2012 01:15  Каранда Галина => Микола Щасливий 

не знаю... у вірші брала... дякую...

 13.04.2012 01:13  Микола Щасливий => Каранда Галина 

А як так вийшло, що посилання було на ру-дзеркало? (Я вже виправив)

 13.04.2012 00:50  Каранда Галина => © 
 23.10.2011 01:57  Каранда Галина 

мені оцей слон дуже сподобався!

 21.10.2011 17:20  Оля Стасюк 

Веселий кінець. Нащо ж було бідного слоника душити...

 21.10.2011 17:19  Оля Стасюк => Тетяна Чорновіл 

Згодна.

 20.10.2011 12:30  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно. Сумно! Саша, утни щось веселіше, а то ми тут на порталі теж повимираємо, читаючи цей смуток!

 20.10.2011 08:39  © ... => Каранда Галина 

Дійсно, реальні дорослі слони сплять стоячи. Але тут про людину-слона, що через свою велику голову і тонку шию, заснувши лежачи, вмер від асфікції.
Загалом вірш опирається на фільм Девіда Лінча "Человек-слон"

 19.10.2011 21:02  Каранда Галина => © 

ну глибоко ж!

 19.10.2011 21:01  Каранда Галина => © 

а чого не "стоячи"?


Мені твої вірші все більше й більше подобаються!


ти реально ростеш на очах!


шкода твого сумного слоника! 


ми всі в його шкурі...