20.10.2011 16:04

-

668

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Палає ліс в осінній млі

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Палає ліс в осінній млі, 

Немов мелодія, лунає. 

Зайди лиш – прикрощі малі, 

Й великі болі поглинає. 

Про час не знає. 

Хоч незворотній часу плин, 

В незмінності своїй жорстокий, 

Звучить мелодія хвилин, 

Зливаючись у літ потоки. 

Ще чутна поки…. 

Заломлене крізь часу призм, 

Життя твій вік тобі мудрує, 

Та запустив хтось механізм, 

Який закінченість дарує. 

І так чарує… 

Для чого ці думки пусті, 

На фоні дивних днів осінніх? 

Нема нічого в майбутті 

Крім цих останніх митей тлінних. 

Красою цінних… 

Палахкотить осінній ліс, 

Торкнулось полум‘я серденька… 

І я горю… Пекуче… Скрізь… 

Лиш попелу лишилась жменька. 

Зовсім маленька.