19.11.2011 00:43
© Оля Стасюк
Пробачаю
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Я не ображусь. Я не буду бігти
Й жалітися закоханій зорі.
Хай навіть ті котячі дикі кігті
Роздерли вже пів бідної душі.
Хай Образи роздумано-буденні
Раптово уподібнились сльозам...
Я не скажу нічого, будьте певні,
Не виллю світ замислений словам.
Моя душа так довго рвала клітку,
Що ви їй прикупили ще одну....
І муза з скелі, мов тендітна квітка,
Складатиме пісні тепер лиш дну.
Ви думаєте, я колись заплачу?
Та серце розіб’ється об ваш щем.
Я все навіки всій землі пробачу,
І полечу до зір ясним дощем....
