Він намалює посмішку у неї на обличчі,
Одним лише написаним – привіт.
Вона ж йому у відповідь – слова найніжніші?
Ніколи без причини не змовчить..
Він додає її очам такого блиску,
Що щастям освітляє її шлях.
Коли він поруч – перетворюється в квітку,
А як нема – то сохне на очах…
Тоді зумів подарувать їй крила -
Літав із нею наче гордий птах.
Але вона й пір’їнки не зронила,
Як вже потрібно повертати все назад.
А зараз ти став вільний, чуєш, вільний,
Від ніжності її, кохання і краси.
Ти був із нею по-справжньому щасливий,
Бери з собою спогади і йди…
Іди, шукай там море пафосу і фальші,
Брехні, залежності і просто гіркоти.
Не знаю, які будуть в тебе відносини подальші,
Але її вже більше не повернеш ти…
