Вона
з рубрики / циклу «Присмак ліричності»
Здавалося б усе гаразд,
живеш, буденність на сніданок,
бронежилет від їдких фраз,
і затягнулися старі вже рани.
І ось необережний рух,
немов сапер задів "розтяжку",
луна з динаміка знайомий звук,
і на душі від спогадів так тяжко.
Себе питаєш знов "чому?",
хоч знаєш, що не бути разом,
час зупиняється немов в диму,
і б`ють в лице картинки градом.
Так тяжко підніматись з дна,
і радіоприймач мов зрадник,
по скронях лупить: "лиш вона,
буде пити, не п`яніти,
від дешевого вина..."
.gif "{#}")
