Зайці Скіфії
(на конкурс «Вірш про зайців»)
Мільйони - вас. Нас тьми і тьми і тьми,
Від Запоріжжя й аж до Крима!
Так, зайці - ми! Так, пострибайці - ми!
З роскосими й великими очима!
Для вас – поля, для нас обіду час:
Тум морква, кавуни, п’янкі укропи.
З’їмо усе! А прийде слушний час –
Дістанемось Європи!
Віки, віки саджали ви город,
Дбайливо доглядаючи рослини,
Зжерем усе! І далі у поход
До Лісабону та Месини!
Століттями збирали ви врожай,
Ми ж послід вносили, мов перли!
Як попрохали: - «Й нам шматочок дай».
Рушниць направили ви жерли!
Ось – час настав. Вже каркає біда,
Орда зайців чекать не може.
Ніч налетить не буде і сліда,
Від ваших буряків! А може…
О, люд дурний! Доки ще ти не влип,
І запихаєшся харчами
Спинись! Бо станеш як отой Едіп,
Чи Сфінкс, що завива ночами.
Тож знайте, ми віднині вороги!
Самі гнояку вносьте аж до Крима!
Задарма не піднімуть і ноги –
Зайці з роскосими очима!
Пробіжимось городом як той гун!
За ніч устигне й сад обшарить,
Бійців вухатих злий табун…
І ріпу будете ви жарить!
Тож схаменись товстий жадобний люд!
На трапезу добра і миру,
Нас запроси. Ми у траві! Ми тут..!
Пробач Сашко. Пробач гіганте Блок,
Що потривожив твою ліру.