Засідка
(продовження байки "Мисливські побрехеньки")
У селі є крайня хата.
Там теплиць стоїть багато.
Дістають аж до левади!
В них томати, виногради,
Перець, сині - краще мрії…
Видно ас в агрономії
Їх хазяїн. Точно, да!
Та з степів прийшла біда –
Зайці дикі прискакали,
Зрошення попрогризали.
А воно ж – з пластмаси, стрічки…
Дюри ніби й невеличкі –
Казна де вода біжить!
А в теплицях все горить.
- «От напасть! Іті їх мать!
Треба злодіїв стрілять!!!» -
Газді увірвавсь терпець.
- «Все вухаті, вам кінець!»
З сейфу він дістав гвинтівку
І погладив наче дівку.
Одиниці і нулі
Опинилися в стволі.
Ось поповз він бур’янами
Поквитатися з зайцями.
Сів в обід біля теплиці.
Піт липкий тече по пиці,
Залива чоло і очі,
Видимість як проти ночі.
Та хазяїн не зважає –
Помсти лютої бажає!
Відбивається від мух…
У траві з’явився рух.
Помідор хтось підминає,
Склом якимось калатає,
Чи то хрюка, чи сопить,
Починає воду пить!!!
Ґазда наш не розгубився,
Витер піт і прицілився
Та й пустив зо три заряда
У траву і в того гада.
Неймовірне тут зчинилось –
В помідорах щось забилось,
Заревло і запищало…
Потім підійматись стало:
Чорнозаде, волохате!!!
Хтів ґазда навтьоки дати,
Та злетіло з вуст: - «Ти хто?»
- «Я, сусіда твій, Петро!»
«Снайпер» вогко обімлів,
На томати п’яно сів:
- «Що ж ти робиш у теплиці?»
- «Від своєї молодиці,
Заховався й п’ю горілку!»
- «Друже, я ж тебе мов білку,
Мало з дуру не пришпилив!»
- «Та пусте, ти не поцілив!
Закоптив лише кальсони,
Позбивав томатів грони.
Та не бідкайся, балбес!
Йди налляю й знімем стрес!»
Місяць розпалив флюїди,
А в городині сусіди
Третю пляшку розливали,
«Самограєм» стрес знімали.
І горланив степом спів…
- «В засідці вони зайців,
Підманити видно хочуть,
То співають то регочуть».
Пояснила молодиці
Ґазди жона. – «Ох по пиці,
Вранці вихопить Петро!
Спорожніло вже відро,
Самогону, що нагнала…»
Довго пісня ще лунала…
Аж на ранок, у росі
Полювальники босі,
Розбрелися по хатах.
А в теплицях – просто жах!
Струменіло в різні боки!
То вухаті, без мороки,
Поливали на свій лад.
На рушниці ще й приклад,
Нагло здряпали зубами…
Ось такі бувають драми
У Таврійськім хлібнім краї,
Де зайці, немов у Раї,
Веселесенько живуть,
Доки звіробої п’ють.