Розчинені у сад старий ворота,
Осiннiй вiтер липи роздяга.
Збираючи посохлу позолоту,
В кутку стiна зiгнулась, мов карга.
Принишкла стежка в золота чеканні,
Додолу листя стомлено летить.
Надію втративши, в гілках листок останній
Налякано на вітрі тріпотить.
Молюсь красі осінній і радію,
Забрівши в саду дальнiй закуток,
Що до кінця не втратила надiю,
Як той останнiй липовий листок...
