Кисло-солодка осінь

з рубрики / циклу «В шелесті опалого листя. Осінь»

Кисло-солодка ожинова осінь

Стебел колючих спиняє той острів:

Стій, зупинися на хвильку, лиш зовсім

і серед лісу залишися гостем.

Серед дозрілих ожинових ягід

Мить зупинилась, я також присяду!

Листя обтрушує, вічності явір,

Там біля нього знайду я відраду.

Добра, смачна... Це вируюча осінь.

Погляд чарує, і не відвести.

У її лоні вже губляться очі

Вітер продовжує клени трясти.

Всі відчуття у полон захопила;

Мабуть це вдача у неї така -

Зверху легенько, мов янгола крила

Листя упало, торкнулось чола.

14.10.2011

Візьміть участь в обговоренні

30.10.2011 11:22 © ... => Микола Чат

Дякую Миколо, за Вашу високу оцінку! Приємно ! )))

30.10.2011 11:20 © ... => Оля Стасюк

Дякую, Олю! Втікати не потрібно ))) Хіба цей вірш такий страшний )))

30.10.2011 11:19 © ... => Каранда Галина

Дякую, Галино! Дійсно помилка! Автоматично зробив, не помітив. Вибачаюсь, виправлю! )

30.10.2011 11:16 © ... => Тетяна Чорновіл

Я також люблю. Коли восени жоджу в ліс по гриби, якщо грибів не знайду, то завжди збираю ожину. А одного разу, ненароком там "зібрав" і рядки цього вірша. )))

29.10.2011 20:44 Микола Чат => ©