29.10.2011 17:12

-

479

10 | 10

 © Тарас Іванів († 2012)

Сонце бавиться часом, 

Наш коротшає вік. 

Дітки спів тягнуть басом, 

Бал дитинства утік. 

Над старицею в’яне, 

Спорохнів осокір. 

Перед вітром повстане, 

Як кимсь зранений звір. 

Обриваються ночі 

В снах стрімкої ріки, 

Що стривожила очі, 

Підмива острівки, 

Де кипіла роками 

Наша твердь молода… 

Якось, знехотя, з нами, 

Непомітно, струнка 

Оселилась зажура, 

В ній сховались роки 

В підфундаментних мурах, 

В чорних очах води.