Частіше дивись мені у вічі
Ти подивись у мене, і, як дзеркалі, побачиш відображення себе. Ти там вже давно живеш… Ще як тільки зійшов сніг, і де-не-де тепло весни почало торкатися замерзлої землі, я поцілувала тебе промінням із самого серця – і ти, повільно розплющуючи повіки, простягаючи душу до світла, до небесної любові, позбуваючись відчуття самотності та непотрібності, ожив. Я взяла твою холодну руку, притулила до себе, і ти повірив мені, пішов за мною, відчув справжнє життя, бажання до нього. Ми піднялися у безкінечне небо, полинули у бездну, яка всевидячим оком супроводжувала нас до мерехтливих безлюдних зірок, і там апогеєм мандрівки стало перевтілення душ. Одного боюсь, щоб не став фривольним після цього, щоб не став самовпевненим, щоб беріг те, що ми створили, щоб не залишив у польоті одну перед палючою зіркою. Просто частіше дивись мені у вічі.. .
